Программа
Заняття з психологом проходять тричі на тиждень по 50 хвилин за індивідуальним графіком і включають наступні напрямки роботи:
Аналітичні завдання:
- Тут і зараз. Коли людина намагається кинути «раз і назавжди» у неї виникають: тривога («як я житиму все життя без вживання/гри?»), безпорадність («скільки разів у мене не виходило!»), відсутність бажання («кидати» насправді не хочеться, а хочеться вживати/грати контрольовано) та ін. Тому замість принципу “назавжди” на початку терапії рекомендується використовувати принцип “тут і зараз” або “тільки сьогодні”.
- Обмеження у тверезості. Обмеження – комплекс заходів з уникнення ситуацій, які можуть зараз чи надалі спровокувати зрив. Якщо побоюєшся послизнутися, не ходи туди, де слизько.
- Концепція хвороби. На сьогоднішній день доведено, що залежність (ігрова, наркотична, алкогольна) – це “хвороба”, яка має біологічні, психологічні, соціальні і духовні причини та симптоми.
- Цінності. В одужанні важливо змінювати свою систему цінностей, знаходити нові сенси та цілі життя. Якщо вживання так і залишиться провідною цінністю, а інших цінностей не буде придбано, тоді можливість залишатися вільним буде сумнівною.
- Плюси вживання. Якби вживання не приносило жодної вигоди, тоді б воно, як залежна поведінка, давно вже припинилося. Залежна людина продовжує вживання, незважаючи на всі негативні наслідки, тому що для неї вигоди від вживання переважають усі негативні наслідки. Тому важливо розуміти ті вигоди, які приносили вживання/гра і вчитися отримувати їх іншим шляхом. Краще не кидати вживати, а вчитися жити щасливо!
- Втрата дозового контролю. При залежності відбуваються незворотні зміни у фізіології – мозок все життя буде реагувати на алкоголь/наркотики/гру інакше, ніж у інших людей. Сучасна медицина не здатна усунути фізіологічну залежність – тобто відновити нормальну реакцію мозку, тому хвороба є хронічною. Одним із найважливіших симптомів фізіологічної залежності є втрата дозового контролю.
- Механізми повернення до вживання. Причини повернення до вживання – це ті психічні зміни, що відбуваються перед вживанням після періоду свідомого утримання. Послідовність одужання: “Я не можу вживати і Я не можу не вживати!” – “Я можу не вживати!” – “Я не буду вживати!” – “Я не хочу вживати!”.
- Залежність – хвороба емоцій. Вживання/гра є потужними емоційними регуляторами і люди починають вживання заради емоційних ефектів: почуття азарту, підвищення настрою, розслаблення, зняття стресу та емоційного напруження, підвищення емоційного тонусу, посилення позитивних емоцій тощо. Але разом з цими позитивними ефектами залежність руйнує власну внутрішню систему регуляції емоцій, і людина з часом стає дедалі менш здатною регулювати емоції самостійно, без вживання. У залежного при припиненні вживання/гри проблеми тільки починаються!
- Соціальна складова залежності. Соціальна складова залежності – соціальні причини, що підтримують залежну поведінку та заважають визволенню від неї. Алкоголізм, наркоманія, гемблінг – це хвороби суспільства, а залежність окремих людей – симптом цієї хвороби. Питання – чи згоден ти бути «симптомом»?
- Провокації близького оточення. Як показує статистика, більшість зривів буває спровоковано найближчим оточенням – сім’єю. Ці провокації, найчастіше, не усвідомлюються, і бувають від того, що близькі не знають, як правильно поводитися. У близьких формується співзалежність – нав’язливе прагнення рятувати та контролювати.
- Небезпека зриву. Алкоголізм, наркоманія, гемблінг є хронічними та рецидивуючими хворобами. Це означає, що гарантовано уберегтися від небезпеки зриву неможливо, завжди буде хоч мала, але його ймовірність. Проте, можливо, максимально виключити фактори, що сприяють зриву. Для цього необхідні заходи профілактики та подальший особистісний розвиток.
- Тема за індивідуальним запитом.
Профілактика зриву:
- Внутрішні тригери. Біологія тяги – патологічні адиктивні мотиваційні нейронні зв’язки, функції вентральної області покришки. Зовнішні тригери та їх небезпека. Робота з тригерами.
- Механізми опору. Теорія опору – Тверезе Я та Адиктивне Я (внутрішні Зануда та Гравець). Опір позбавленню від вживання/гри як позбавленню способів задоволення потреб.
- Залежне мислення. Теорія мислення – АВС-аналіз. Вплив мислення на емоції та бажання.
- Релаксації. Теорія постабстинентного синдрому (ПАС). Техніки релаксацій.
- Ейфоричні емоції. Теорія ейфорії, пригнічені потреби. Техніки EMDR.
- Прихована залежна поведінка. Брехня як залежна поведінка. Техніка “Скидання масок”.
- Відверте бажання грати. Бажання вживати як помилка прорахунку позитивного результату. Техніка «Шлях у негативне майбутнє».
- Стрес. Стрес як прихований тригер. Техніки Майндфулнес.
- Тілесний потяг. Самодинамічна десенсибілізація.
- Міфи та соціальні установки. Психолінгвістична десенсибілізація (сенсорна модифікація фраз).
- Поведінка. Патологічний потяг до вживання/гри – центри свідомого контролю не працюють, не вдається перейти до рівня дій, поведінка залишається лише на рівні операцій (рефлексу вживати/грати). Марно при цьому свідомо контролювати, необхідно переключити тілесні рефлекси.
- Тема за індивідуальним запитом.
Сімейні семінари:
- Сімейні підкріплення. Підкріплення – реакція однієї людини на поведінку іншої, яка цю поведінку підтримує у майбутньому.
- Соціальні кордони. Соціальні кордони – це умовна риса поділу між своєю та чужою соціальною територією. Соціальні кордони поділяють свій час, гроші, простір, речі, обов’язки, матеріальні цінності тощо та чужі час, гроші, простір, речі, обов’язки, матеріальні цінності тощо.
- Вирішення конфліктів. При конструктивному вирішенні конфлікту люди намагаються привести ситуацію до взаємної вигоди, враховуючи свої інтереси та інтереси іншого з почуттям поваги до себе та поваги до партнера.
- Психологічні кордони. Межі особистості – це умовна риса поділу між своєю та чужою особистістю. Кордони поділяють власні думки, бажання, вчинки, емоції тощо та чужі думки, бажання, вчинки, емоції і т. д., і при цьому через кордон відбувається взаємодія та обмін. Особистісні кордони відповідають на запитання «Де Я і не Я?».
- Когнітивні викривлення. Здоровим називають таке мислення, що найбільш об’єктивно відображає реальний світ. Якщо людина сприймає реальний світ помилково – у неї хворе мислення. Часто у сім’ї виникає конфлікт та напруга через помилкове, необ’єктивне сприйняття сімейної ситуації. Такі хибні сприйняття називають помилками мислення.
- Емоції. Емоції відображають у свідомості стан потреби (цінності, сенсу, бажання, очікування тощо.). Потреба може бути задоволена (емоції позитивні), і потреба може бути незадоволена (емоції негативні).
- Потреби. Відсутність реалізації в сім’ї потреби у свободі може призвести до утворення залежності та співзалежності як патологічного способу реалізації цієї свободи. Для позбавлення від залежності та співзалежності як сімейного симптому слід розбудовувати сімейну систему так, щоб у її членів задовільнялася потреба у свободі (створювати сімейну систему домовленностей, взаємоповаги, взаємодовіри).
- Вертикальні та горизонтальні транзакції. Транзакції поділяються на вертикальні (позиції зверху-вниз, знизу-вгору) та горизонтальні (рівний-рівному). При вихованні дітей транзакції переважно вертикальні. В процесі їх зростання транзакції поступово стають горизонтальними. Між дорослими людьми нормально, коли спілкування будується за принципами паритету.
- Вияв та прийняття критики. Однією з головних причин неможливості сприйняття критики у свою адресу є дитяча установка «Я такий, як про мене кажуть інші люди!». Через таке інфантильне мислення залежний, коли його критикують, спочатку внутрішньо погоджується з тим, що про нього говорять, потім ображається на це, а потім хоче помститися.
- Невербальні транзакції. Спілкування людей відбувається на двох рівнях – вербальному (сенс, який одна людина передає іншим словами) та невербальному (емоційний рівень спілкування – тон голосу, міміка, жестикуляція, поза тощо). На результат спілкування впливає 20% контент, і 80% невербальні компоненти. Для ефективної комунікації треба враховувати, яку інформацію людина транслює на цих рівнях.
- Сімейні ролі. Соціальна роль – зразок поведінки людини, який суспільство визнає доцільним для власника даного статусу, сукупність стереотипів дій, які має виконати людина. Рольовий закон гомеостазу – це коли людина намагається змінити свою роль у соціальній системі, а система цьому чинить опір і нав’язує йому стару роль.
- Тема за індивідуальним запитом.