Відгуки клієнтів програми
Олексій, 26 років
На початку терапії було важко прийняти та усвідомити, що я насправді, в залежності. У мене було купа боргів рідним, друзям та купа мікро позик. На роботі я теж заліз у борги, так, що навіть брав клієнтські гроші, і це могло призвести до звільнення. Я був загнаний у кут своїми проблемами і боявся комусь розповісти.
Тоді я думав – це взагалі кінець усьому: заберуть машину, покине дівчина, відвернуться друзі, втрачу роботу і взагалі був страх і стрес постійний. Зараз у мене все добре: я багато в чому змінився, я не граю, розумію і приймаю себе, можу аналізувати різні життєві ситуації, став відкритим, більше спілкуюся.
Завдяки тому, що я розповів про свої проблеми, мої рідні не відвернулися від мене та почали шукати вихід. За їх допомоги я звернувся на цей курс.
Юрій, IT-спеціаліст, 29 років
Мене найбільш турбувало те, що робота з психологом може виявитися марною тратою часу, грошей та сил. Мені здавалося, що моя проблема полягає не в залежності, а в тому, що мене ніхто не хоче почути і зрозуміти. Мене не влаштовувала сама ситуація з боргами.
Однак, в процесі терапії, я почав бачити реальну причину свого становища. Головною моєю проблемою виявилася ігрова залежність, яка спричинила безліч інших “симптомів” – брехня, самовпевненість, скритність, недовіра, страх.
У процесі одужання я отримав величезну кількість теоретичної інформації, прикладів із життя інших людей, які проходили через схожі обставини. Я навчився практикам, які дозволяють не лише по-іншому поглянути на гру, а й взагалі змінити оцінку цінностей та пріоритетів життя. Тепер я бачу всю картину залежності, розумію реальні результати впливу гри. Я здатний на кожну ситуацію, яка раніше могла стати тригером до гри, поглянути по-новому, провести аналіз, зрозуміти своє ставлення до подій і знайти правильне для мене рішення.
Марія, дружина чоловіка з ігровою залежністю
35 років
Мене найбільш турбувало те, що робота з психологом може виявитися марною тратою часу, грошей та сил. Мені здавалося, що моя проблема полягає не в залежності, а в тому, що мене ніхто не хоче почути і зрозуміти. Мене не влаштовувала сама ситуація з боргами.
Однак, в процесі терапії, я почав бачити реальну причину свого становища. Головною моєю проблемою виявилася ігрова залежність, яка спричинила безліч інших “симптомів” – брехня, самовпевненість, скритність, недовіра, страх.
У процесі одужання я отримав величезну кількість теоретичної інформації, прикладів із життя інших людей, які проходили через схожі обставини. Я навчився практикам, які дозволяють не лише по-іншому поглянути на гру, а й взагалі змінити оцінку цінностей та пріоритетів життя. Тепер я бачу всю картину залежності, розумію реальні результати впливу гри. Я здатний на кожну ситуацію, яка раніше могла стати тригером до гри, поглянути по-новому, провести аналіз, зрозуміти своє ставлення до подій і знайти правильне для мене рішення.
Олесь, маркетолог, 37 років
На момент розвитку залежності, коли моя адикція тільки розвивалася, я бачив безліч живих прикладів того, що гра, в моєму випадку трейдинг – легкий і майже 100% спосіб розбагатіти, змінити кардинально своє життя. Це була і пряма реклама платформ, яка то тут, то там виринала в соціальних мережах, на бігбордах, на сайтах для онлайн-перегляду фільмів. До того ж величезна кількість блогерів-трейдерів, які просували успішність своєї торгівлі, залучали людей у свої групи, обіцяючи ділитися 100% стратегіями і сигналами. Це певною мірою продовжувало впливати на мене вже і на важкому етапі моєї залежності, тому що я бачив кілька прикладів трейдерів, на яких рівнявся на той момент, бачив їхній успіх, часом феноменальний і, на перший погляд, легкий і досяжний. На даний момент я сформував негативне ставлення до гри та до трейдингу. Подібні реклами та “пастки” швидше викликають у мене засудження і насторогу, тому що я знаю, яке підводне каміння існує на цьому шляху. Для мене цей шлях – просто прихована коралова обмілина, з безліччю хижих мешканців і гострими скелями, які, напевно, розіб’ють судно, як тільки я підійду до них, а шторм візьметься за свою справу.
Петро, колишній спортсмен, 36 років
Гра, в моєму випадку, була інструментом для отримання вигоди, тому будь-яка проблема, яка хоч якось була пов’язана з грошима – кидала мене дедалі глибше в гру. Хтось нагадав про борги – я у грі. Мені дорікають рідні за труднощі у сфері фінансів – я у грі. У мене загроза роботі, перспективам заробітку – я у грі. Я посварився з близькими – я хочу спокутувати всі проблеми, принесши в сім’ю величезні гроші, думаю, що це вирішить усі проблеми назавжди – я в грі. Що ж відбувається з моїм мисленням зараз? Я чудово розумію, що вище голови не стрибнеш. Я можу тільки рухатися по твердій поверхні, не крокуючи по хитким і слизьким колодам, які швидше призведуть до провалу, ніж до успіху. Краще рухатися повільно, але точно вперед, ніж рухатися великими стрибками назад. А будь-які соціальні проблеми мною сприймаються як цілком можливі і я реагую на них спокійніше. Єдине, що я можу і маю зробити – це бути відповідальним за свої рішення та за своє майбутнє. Гра забирає у мене впевненість у майбутньому. Вона вносить надто велику частку випадковості у кінцевий результат. Цей ризик не вартий того, коли “на кону” стоїть усе, що я маю. І йдеться не лише про фінанси. Йдеться про власний стан, психіку, рівновагу, про мої стосунки з близькими, про мою віру в себе і те, що я роблю.
Юрій, менеджер з продажу, 21 рік
Я уникав конфліктів, я уникав багатьох справ і проблем, занурюючись у гру. Я віддавав перевагу грі, аніж вирішенню якихось щоденних обов’язкових завдань. Я бачив у грі спосіб покращити, насамперед, матеріальну складову свого життя, замість того, щоб належну увагу приділяти роботі та професійному розвитку. Як результат – я навпаки загострив усі проблеми та внутрішню порожнечу, які намагався заповнити грою. Зараз же я розумію, що маю величезну кількість можливостей і перспектив, які впевненіше приведуть мене до мети, аніж гра, яка багато в чому залежить від нагоди. А моя залежність лише посилювала ймовірність того, що кожен новий “випадок” нестиме саме руйнівний характер, а не виграш джек-поту як це було на початку.
Вадим, студент, 25 років
У процесі психотерапії я дивувався щоразу, коли чув теоретичні та практичні пояснення, а також детальні сценарії, про те, що відбувалося в моєму мисленні та поведінці, поки я був під впливом залежності. Від усвідомлення шаблонності та однотипності таких дій та думок стає страшно. Ти розумієш, що насправді нічого не міг контролювати, і все вже було зумовлено твоєю залежністю, а всі твої спроби щось виправити або взяти під контроль – це був лише самообман, що дає підживлення залежності, затягуючи тебе все глибше і забираючи все більше.
Олексій, держслужбовець, 31 рік
Основне почуття в завершенні психотерапії – почуття власної гідності, віра у свої сили та впевненість у тому, що зараз я роблю все правильно. І зараз я бачу перед собою набагато більше можливостей, ніж раніше із грою. Мені більше подобається розкривати свій потенціал, аніж просто сподіватися на випадок і втрачати при цьому свій розвиток.
Ігор, рієлтор, 23 роки
Ігрова залежність затягнула мене у важку ситуацію, не лише фінансову, а й психологічну, соціальну. І гра здавалася мені єдиним можливим сценарієм все виправити, надолужити, налагодити. Інших рішень я не бачив, не визнавав, не розглядав. Зараз, змінивши своє мислення, цінності та погляди на окремі ситуації, події та відчуття, я знаю, що можу залишатися поза грою. Я можу спокійно говорити про цю проблему не лише з психологом, а й з іншими людьми, з якими вважаю за потрібне поділитися цією стороною своєї біографії.
Сергій, приватний підприємець
31 рік
Одна з головних ілюзій в залежності – самовпевненість, яка дає хибну віру у свої сили. У те, що ти здатний контролювати себе і більше не допустиш помилок. Але головне, що треба розуміти – залежність – це складний процес, який не піддається контролю з боку сили волі та розуму. І найправильніше, що я можу зробити, це залишатися поза грою, для чого я маю величезну кількість інструментів і практик завдяки Вашій роботі.